Історія мікропроцесорів

Мікропроце́сор інтегральна схема, яка виконує функції центрального процесора (ЦП) або спеціалізованого процесора. Сьогодні слово мікропроцесор практично повним синонімом слова процесор, оскільки функціональний блок, що на ранніх стадіях розвитку обчислювальної техніки займали цілу плату чи навіть шафу, тепер вміщається в одну невеличку інтегральну схему із сотнями мільйонів транзисторів всередині. З середини 1980-х мікропроцесори витіснили інші види ЦП. 
Перша мікросхема успішно запрацювала 12 вересня 1958 року в компанії Texas Instruments. У 2000 році Нобелівську премію з фізики присудили Джеку Кілбі за винахід інтегральної мікросхеми. Ще одним творцем інтегральної мікросхеми вважається Роберт Нойс. Фізики як такої при створенні мікросхеми було небагато, але Килбі і Нойс «всього лише» придумали технологію, яка зробила переворот в електронній промисловості. 
Перші мікропроцесори з'явилися на початку 1970-х і використовувалися в електронних калькуляторах для обробки 4-бітних слів, що являли десяткові цифри в двійковому представленні. Досить скоро з'явилися інші вбудовані реалізації, такі як термінали, принтери, автоматичні прилади тощо, що використовували 4-бітні і 8-бітні мікропроцесори. Поява 8-бітних процесорів з 16-бітною адресацією в середині 1970-х забезпечила достатній простір можливостей для реалізації перших мікропроцесорів загального призначення в мікрокомп'ютерах. 

Довгий час процесори складалися з малих і середніх інтегральних схем, що містили в собі еквівалент від кількох до кількасот транзисторів. Інтеграція цілого центрального процесора в один чип значно зменшила вартість процесорної потужності. Послідовне впровадження мікросхем з більшим ступенем інтеграції робило цілі класи комп'ютерів застарілими, мікропроцесори з'явилися в широкому класі пристроїв, від малих вбудованих систем і ручних комп'ютерів до найбільших мейнфреймів і суперкомп'ютерів. 
Першим загальнодоступним мікропроцесором був 4-розрядний Intel 4004.

Його змінили 8-розрядні Intel 8080 і 16-розрядний 8086, що заклали основи архітектури всіх сучасних настільних процесорів. Але внаслідок поширеності 8-розрядних модулів пам'яті був випущений 8088, клон 8086 з 8-розрядною шиною пам'яті. Потім пройшла його модифікація 80186. У процесорі 80286 з'явився захищений режим з 24-бітовою адресацією, що дозволяв використовувати до 16 МБ пам'яті. Процесор Intel 80386 з'явився в 1985 році і привніс покращений захищений режим, 32-бітову адресацію, що дозволила використовувати до 4 ГБ оперативної пам'яті і підтримку механізму віртуальної пам'яті. 
Широке застосування мікропроцесорів у техніці розпочалося з появою чіпа “8080”, який належав до процесорів третього покоління, та він був не єдиним вдалим 8-розрядним процесором. Через півроку з’явився мікропроцесор “6800” американської фірми Motorola, який створив жорстку конкуренцію інтелівському процесору.Архітектура жодного з двох згаданих процесорів не мала вагомих переваг, і кожен з них став родоначальником двох великих сімейств мікропроцесорів Intel та Motorola, представники яких конкурують й досі. 
Через рік після створення мікропроцесора “8080” кілька інженерів Intel перейшли в фірму Zilog і почали працювати над створенням нового процесора, спираючись на свої попередні розробки. В наслідок цього в 1977 році з’явився мікропроцесор “Z80”, який став кращим представником 8-розрядних процесорів. У порівнянні з “8080” він потребував однієї напруги живлення, мав більш потужну та гнучку систему переривань, втричі вищу максимальну тактову частоту, два акумулятори та подвійний набір регістрів загального призначення. Система команд “Z80” вміщувала в себе всі 78 команд мікропроцесора “8080” і майже таку ж кількість додаткових команд, тому програми, створені для “8080”, без будь-яких змін працюють і на “Z80”. 

У 1978 році на фірмі Intel був виготовлений перший 16-розрядний мікропроцесор 8086, використаний компанією International Business Machines (IBM) для створення персональних комп’ютерів, а 16-розрядний чіп “68000” фірми Motorola застосований у відомих комп’ютерах Atari та Apple. Щодо “домашніх” комп’ютерів, то вони набули масового характеру з появою моделі ZX-Spectrum (на базі процесора “Z80”) англійської фірми Sinclair Research Ltd, засновником якої був талановитий інженер сер Клайв Сінклер. Ідея використовувати телевізор замість монітора і магнітофон для збереження програм і даних значно здешевила домашній комп’ютер і зробила його доступним середньому покупцеві.

Боб Нойс (Bob Noyce)

Відомий своїми новаторськими поглядами на шляхи розвитку напівпровідникових технологій. Саме Роберт Нойс у 1959 році винайшов інтегральну мікросхему. В середині 60-х Нойс був менеджером впливової фірми Fairchild Semiconductor. Надалі – один із засновників фірми Intel.

Гордон Мур (Gordon Moore)

Талановитий і працелюбний інженер, який користувався великою повагою колег. Один із засновників фірми Intel.
“Ми – справжні революціонери. Адже ці найновіші досягнення електроніки змінюють світ значно більше, ніж усякі політичні події”.

Енді Гроув (Andy Grove)

Енергійний та заповзятливий Ендрю Гроув працював у фірмі Fairchild Semiconductor спеціалістом з розробки технологічних процесів. Гроув прийшов до Fairchild після того, як отримав в університеті Берклі вчений ступінь доктора у галузі хімічних технологій. Один із засновників Intel.

Тед Хофф (Ted Hoff)

Тедді Хофф – один із винахідників мікропроцесора. Саме він запропонував концепцію універсальної мікросхеми і розробив архітектуру першого процесора. “Більше за все особисто мені імпонує те, що завдяки мікропроцесорам комп’ютери стали масовим, загальнодоступним продуктом”.