Глобальна мережа Інтернет.

Інтернет всесвітня інформаційна комп'ютерна мережа, що представляє собою об'єднання безлічі регіональних комп'ютерних мереж і комп'ютерів, які обмінюються один з одним інформацією по каналах зв'язку.

Інформація в Інтернет зберігається на серверах. Сервери мають свої адреси і управляються спеціалізованими програмами. Вони дозволяють пересилати пошту і файли, проводити пошук в базах даних і виконувати інші завдання.

Обмін інформацією між серверами мережі виконується по високошвидкісним каналам зв'язку (виділеним телефонним лініям, оптоволоконним і супутниковим каналам зв'язку). Доступ окремих користувачів до інформаційних ресурсів Інтернету зазвичай здійснюється через провайдера або корпоративну мережу.

Провайдер постачальник мережевих послуг особа або організація, які надають послуги з підключення до комп'ютерних мереж.

Основними осередками глобальної мережі локальні обчислювальні мережі. Якщо деяка локальна мережа безпосередньо підключена до глобальної, то і кожна робоча станція цієї мережі може бути підключена до неї.

Практично всі послуги Інтернет побудовані на принципі клієнт-сервер. Вся інформація в Інтернет зберігається на серверах. Обмін інформацією між серверами здійснюється по високошвидкісних каналах зв'язку або магістралях. Сервери, об'єднані високошвидкісними магістралями, становлять базову частину мережі Інтернет.

Всі мережі мають мережні центри, які узгоджують між собою всі питання міжмережної взаємодії. Комп’ютери в мережі взаємодіють між собою згідно спеціальних правил та угод, що називаються протоколами. Існує багато найрізноманітніших протокольних стандартів. Для об’єднання комп’ютерів в мережу INTERNET використовується протокол TCP/IP - Transmission Сontrol Protocol/Internet Protocol (протокол управління передачею/ міжмережний протокол). Його інакше називають технологією міжмережної взаємодії, технологією INTERNET. TCP/IP - це загальноприйняте скорочення, яке позначає набір протоколів передачі даних (біля 100), що використовуються для об’єднання комп’ютерів і обладнання передачі даних в єдину мережу. В його склад входять протоколи SMTP (e-mail), Telnet, FTP, Gopher, WAIS, Archie, WWW і багато інших.

Передача інформації в Інтернет забезпечується завдяки тому, що кожен комп'ютер в мережі має унікальну адресу (IP-адресу), а мережеві протоколи забезпечують взаємодію різнотипних комп'ютерів, що працюють під управлінням різних операційних систем.

Кожний комп'ютер у мережі Інтернет має адресу, за якою його можна знайти.

ІР-адреса складається з чотирьох цілих чисел від 0 до 255, розділених крапкою, такий спосіб у мережі можна надати адресу понад 1 млрд комп'ютерів. Наприклад: 212.111.193.189; 80.91.181.83; 207.46.19.254.

Деякі комп'ютери, що відіграють важливу роль у мережі (сервери провайдерів, пошу¬кові сервери, маршрутизатори та ін.), мають і ІР-адреси. Постійні ІР-адреси можуть надаватися і комп'ютерам звичайних користувачів, які додатково оплатили цю послугу у провайдера. Інші комп'ютери одержують тимчасову ІР-адресу, яка діє тільки під час роботи в мережі і змінюється при кожному новому сеансі зв'язку.

ІР-адреса складається з чисел, тому що з нею працюють комп'ютери. Але в такому вигляді вона складна для запам'ятовування людиною. Тому були введені доменні імена. Доменне ім”я складається зі слів або їх скорочень, які розділені крапками на окремі блоки. Оскільки слова і скорочення мають певний смисл, їх легше запам'ятати. Доменні імена унікальні, в Інтернеті немає двох однакових доменних імен у певній доменній зоні.

Кожному доменному імені відповідає єдина ІР-адреса.Система доменних імен — це система, що дозволяє перетворювати доменні імена в ІР-адреси.Домен — це зона в системі доменних імен Інтернету, яка виділена певній країні, організації чи іншому об'єкту. Домени верхнього рівня бувають географічні й адміністративні.

Для того, щоб звернутися до конкретного ресурсу у мережі Інтернет, потрібно знати не тільки ІР-адресу комп'ютера або доменне ім'я, а й шлях до потрібного файлу. Для цього використовують URL-адресу.

URL-адреса складається з трьох частин :

• ім'я протоколу, що використовується для доступу до ресурсу;

• доменне ім'я;

• шлях до файлу та його ім'я.

Ім'я протоколу: // Доменне ім'я / шлях до файлу та його ім'я.

Звертаємо вашу увагу: в URL-адресі ім'я протоколу відділяється від доменного імені двокрапкою, а шлях до файлу та його ім'я слідують після однієї скісної риски (/).

Необхідні умови роботи у глобальній мережі:

фізично приєднати комп'ютер до одного з вузлів мережі;

отримати ІР-адресу (сталу або динамічно розподілювану);

встановити й налаштувати програмне забезпечення — програми-клієнти тих серверів, послуги яки буде вискористано.

Електронна пошта в глобальній мережі.

Електронна пошта, або, як її ще називають, e-mail - одна з перших служб, розроблених для Internet, і одна з найбільш широко використовуваних, її схожість із звичайною поштою полягає в тому, що вони обидві передають повідомлення з одного пункту в інший. Основною перевагою електронної пошти є її швидкість: електронний лист потрапляє в "поштову скриньку" адресата одразу ж після відправлення і зберігається там до прочитання. Можна відправити один і той самий лист одразу кільком адресатам. Електронний лист, окрім тексту, може містити графічні зображення, звукові повідомлення, відеоінформацію, програми. Користуючись електронною поштою, можна передплатити щоденну доставку у вашу поштову скриньку інформації з тієї теми, що вас цікавить: погода, спорт, поточні події тощо. Одна з важливих можливостей електронної пошти - списки розсилки. Вони полегшують листування з іншими користувачами Internet, які мають спільні інтереси. Повідомлення, відправлене на поштовий сервер, буде розіслане всім, хто передплатив цей список розсилки, тобто його отримають одразу тисячі користувачів. Передплатити такі списки може кожний, хто має поштову адресу в Internet. Ця адреса містить ім'я комп'ютера та ім'я конкретного користувача цього комп'ютера, якому адресоване повідомлення.

Заголовок повідомлення містить службову інформацію - адресу відправника, адресу одержувача, дату і час відправлення, дані про використану програму електронної пошти тощо. Тіло повідомлення містить основний текст. Якщо це звичайний текст, то він пересилається в ASCII-кодах. Але ASCII-коди не дають можливості передавати національні шрифти, графіку, звук, відеоінформацію, програми. Для передавання повідомлень, що містять таку інформацію, застосовується двійкове кодування. У двійкових файлах можна зберігати будь-яку інформацію.